НАТАЛІЯ   СНІЖКО

переможець обласного конкурсу

"Поетична весна", 2005


...Роздоріжжя доріг,

         Ліхтарі між дерев,

         Розтоплений сніг,

         І чужі ми тепер...

         Ти в далеких світах -

         Ловиш сніг на долоню

         Жду від тебе листа,

І потерпли вже скроні.

Я іду по воді.

Вона капає в тишу.

Всі слова ці тобі

                                                Я на память залишу...


 

                   МАМІ

 

Хаос думок. Переплетіння слів.

         Розірвані кайдани й перешкоди.

         Лишилися мільйони не злічених ще днів,

         Лишилися не витеклі ще води.

         Невже живу? І серце в грудях  бється?

         Стискається, жбурляє в скроні кров...

         І сонце ще до мене теж сміється,

         Зима, весна і літо будуть знов!


Чи це вірші ?

Та я й сама не знаю.

        Це - як ромашки у гаю,

               Це - як небесна далечінь,

               Це - так, як місяць уночі.

               Це наче щастя уві сні,

               Це як частиночки із раю,

Які докупи я складаю,

Щоб потім людям всім віддать, -

Цим самим щастя будувать.

 


розсікає по венах прозріння 

тромбом вривається в мозок... 

чи жила? чи життя? 

Животіння. 

ні, не спіши, ще одна доза. 

Знов те саме. Ще один тромб. 

Шкода. 

шкодувать вже не сила - 

з'їли сили чисельність спроб.